ВО "Свобода"

ENG

14 березня 2015
Геройство наше в наших руках
Геройство наше в наших руках

"Воєнна доктрина" Колодзінського ‒ основа сильної національної армії.

15 березня 1939 року Сойм Карпатської України проголосив цілковиту державну самостійність. Напередодні угорці, за підтримки гітлерівської Німеччини, розпочали війну проти українців. Німецький консул заявив, що спротив марний, і закликав представників уряду Карпатської України капітулювати. Та почув категоричну відповідь: "У словнику українського націоналіста немає слова "капітулювати". Сильніший ворог може нас у бою перемогти, але поставити нас перед собою на коліна ‒ ніколи!". Так відказав ворогові начальник Генерального штабу "Карпатської Січі", Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України, полковник Михайло Колодзінський.

Народився Михайло Колодзінський 26 липня 1902 р. на Городенківщині (Івано-Франківська область) в родині сполячених, проте україномовних селян. Навчався в українських гімназіях у Городенці, Станіславові, Коломиї, а згодом ‒ на правничому факультеті Львівського університету. Щоправда, вищу школу так і не закінчив, бо просидів близько трьох років у в'язниці за участь у диверсійних акціях, за націоналістичну пропаганду серед молоді і навіть за державну зраду. Навіть між арештами працював у військовому секторі ОУН, де здійснював військову підготовку, очолював вишкільні табори. Пройшов рекрутську підготовку і закінчив старшинську школу у ранзі хорунжого в польському війську. Після ув'язнення Михайло Колодзінський, за рішенням Крайової Екзекутиви ОУН, нелегально виїхав за кордон, де не тільки проходив військові вишколи, але й сам проводив заняття з тактики партизанської війни (зокрема у воєнізованих таборах хорватських націоналістів (усташів) в Італії).

Провадив Колодзінський і наукову й публіцистичну діяльність, працював над українськими підручниками для військових, розробляв теорії ведення бойових дій, військових тактик і воєнних стратегій, а також партизанської боротьби. Самостійно вивчав іноземні мови (німецьку, хорватську, італійську) та твори військових теоретиків. Активно займався спортом, був членом "Пласту", Союзу української націоналістичної молоді, Крайової Команди УВО. Сучасники згадували його як людину вольову, витривалу, солідну та ввічливу.

Повернувшись з вимушеної еміграції, полковник Колодзінський одразу почав формувати незалежну і боєздатну національну армію Карпатської України, яку згодом назвали "Карпатська Січ". Хоч умови створення війська були складні (не вистачало зброї, боєприпасів, досвідчених офіцерів, ліків тощо), невелика кількість вояків пройшла спеціалізовану підготовку, та полковник Колодзінський все ж зумів налагодити функціювання та забезпечення війська.

Угорці, не стерпівши "зухвалої самостійницької політики" українців, розпочали в ніч на 14 березня 1939 року наступ на Карпатську Україну… Чотири дні точилися майже безперервні криваві бої. І хоча вояки "Карпатської Січі" боролися шалено та відважно, противник перемагав і кількісно, і якісно. Тоді полковник Колодзінський організував відступ, евакуацію поранених, наказав спалити архів Головної команди "Січі"… Він планував перейти в Карпати і організувати там партизанську боротьбу. Проте вранці 18 березня Колодзінський з бійцями зіткнулися у лісі з угорським підрозділом, який їх арештував і відправив до Солотвина. Наступного дня, без жодного суду, полковника та ще 15-тьох січовиків жорстоко розстріляли.

Михайло Колодзінський став яскравим прикладом борця за незалежну Державу для наступних поколінь. Крім того, він залишив нам низку теоретично-практичних праць, серед яких найвідоміша ‒ "Українська воєнна доктрина" (1935‒1937 рр.), яку в рукописному варіанті масово поширювали серед членів ОУН. В ній автор одним із перших обґрунтував передову роль та надважливе місце армії у створенні національної незалежної держави на основі кращих вікових традицій, аргументував патріотичне виховання народу, окреслив перспективи майбутньої національної революції тощо.

Пропонуємо кілька цитат зі згаданої праці, які сьогодні звучать для українців особливо актуально. Слова полковника Колодзінського впевнено можемо спроектувати на сучасну війну з московським окупантом, адже вони пояснюють, яка наша роль в цій боротьбі.

"Ми є учасники відвічної боротьби між цивілізацією і вандалізмом, між поступом і темнотою, між порядком і розбійництвом, між плугом і степом. Бо ми, українці, і сьогодні репрезентуємо цілою нашою національною спільнотою ‒ поступ і цивілізацію, яка є твором духа європейських народів. А Москва і сьогодні заступає той руїнний напрям, що був прикметою орд Атиллі й монгольських кочовиків… Москалі не тільки хочуть знищити нашу стару українську культуру, але й перемінити нашу психіку. …Український нарід мусить власними силами стати на ноги. Тому ми не можемо узалежню вати нашої майбутности й визвольної боротьби від європейської чи то світової політики. Навпаки, ми своєю революційною активністю мусимо примусити світ достроюватися до нас. Хто має інтерес у тому, нехай нам помагає. Ми боремося за "землю руську", а не за те, щоб бути щитом Европи…

…Людина, яка відтягується від тієї боротьби й проповідує пацифістичні кличі, є гнилим наростом на здоровому тілі. В природі не можна спинити боротьби, бо ввесь світ побудований на законі руху-боротьби. Кожний здоровий нарід мусить з почуттям радісного фаталізму вести боротьбу за це все, що підшіптує йому зов крови й до чого тягне його історичне призначення. Мусиш боротися, інакше згинеш.

…Воєнна доктрина українських націоналістів не може забути про те, що кожна п'ядь української землі пересякла нашою кров'ю. Не потом, бо піт ллє і невільник, а чистою кров'ю, пролитою в боротьбі. …Я зумисно називаю "воєнна доктрина українських націоналістів", щоб зазначити, що в Україні не може бути нічого ненаціоналістичного. Така доктрина дасть тверді моральні й політичні підстави для української армії.

Одначе, воєнна доктрина українських націоналістів мусить спиратися на соборній традиції, яка має значення для цілого народу, а не є предметом культу одної провінції чи околиці. Для нас кожний бойовий вчинок має величезне значення, коли він є видний для цілої нації і коли ціла нація психологічно його відчуває.

…Перемога наша в руках Бога, але геройство наше в наших руках".

*Цікаво. У Михайла Колодзінського було багато псевд, серед яких найвідоміші ‒ "Гузар" і "Кум". Саме на честь карпатського полковника псевдо "Кум" взяв і свободівець Олег КУЦИН, командир добровольчої чоти, названої теж символічно ‒ "Карпатська Січ".

*Історична довідка. Карпатська Україна (раніше Підкарпатська Русь) ‒ автономна республіка у складі Чехословаччини на території українського Закарпаття (1938‒1939 рр.). Проголошена 15 березня 1939 року Українська незалежна Держава проіснувала понад добу ‒ мадяри, за підтримки гітлерівців, її зруйнували і потопили в крові. Проте керівництво встигло ухвалити Конституцію Карпатської України, державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська), славень ("Ще не вмерла Україна") та синьо-жовтий стяг.

Ярина ТЯГНИБОК. Газета ВО "Свобода"