ВО "Свобода"

ENG

28 лютого
Ірина Гармасій: Політика слабких і безвідповідальних у захисті державних цінностей на Закарпатті
Ірина Гармасій: Політика слабких і безвідповідальних у захисті державних цінностей на Закарпатті

"Довго правда нас вела огульна,.

Де вівця і вовк ‒ товариші.

Ходить наша мова безпритульна.

В пошуках синівської душі.

О земля Шевченкова й Франкова! ‒.

Це сини вже б'ють її під дих.

І ридає наша рідна мова.

До глухих, а значить ‒ до німих".

Петро Скунць

28 лютого 2018 року Конституційний Суд України визнав неконституційним закон "Про засади державної мовної політики" №5029-VI, який фахівці називали найбільш русифікаторським. Закон Ківалова-Колесніченка проіснував понад чотири з половиною роки. З дня його ухвалення 3 липня 2012 року "кнокпкодавами" і "вишибалами" з Партії регіонів він був фактором потужної внутрішньої напруги і маніпуляції в суспільстві. "Мовний майдан" під Українським домом у Києві був початком боротьби проти утисків нашої мови. Пригадайте, як билися свободівці з режимом Януковича в прямому розумінні того слова, щоб не допустити ухвалення цього закону. Таку ж титанічну працю здійснили представники Всеукраїнського об'єднання "Свобода", щоб анулювати пагубний для України "мовний закон" ‒ чатували понад три роки на всіх засіданнях суду, проводили десятки акцій під Конституційним Судом, щоби це рішення стало реальністю.

Як відомо, після Революції гідності Верховна Рада визнала закон "Про засади державної мовної політики" таким, що втратив чинність, однак п'ята колона, налякана силою слова народного депутата Ірини Фаріон, тобто "Свободи", перетворила цю першу перемогу в парламенті на загрозу "русскому язику", і суспільство змирилося ‒ "не на часі". Підписати його не вистачило політичної волі у в.о. президента Олександра Турчинова, а потім і президент Петро Порошенко змусив українців з ним жити аж чотири роки. Сам цей факт ‒ явище ганебне.

Коли політики на вищих щаблях демонструють слабкість, до справи береться народ, бо саме він є уособленням влади в державі.

Звернення 57 депутатів Верховної Ради до КС зі скаргою на закон Ківалова-Колесніченка спонукало суд ухвалити рішення, згідно з яким, у правовому полі антиукраїнського "закону Ка-Ка", як трактували його в народі, більше не існує. Підставою для скасування закону "Про засади державної мовної політики" стало те, що він був ухвалений із грубими та системними процедурними порушеннями. Завершенню провадження сприяло призначення на посаду нового голови Конституційного Суду Станіслава Шевчука.

За словами фахівців, скандальний закон Ківалова-Колесніченка зруйнував усе правове поле в мовній політиці, яке його скасуванням не відновлюється. Соціологічні дослідження доводили, що суспільство повільно русифікується, а етнічні меншини взяли курс на автономізацію. Нині нагальним є завдання заповнити прогалину в законодавстві, адже в парламенті зареєстровані відповідні законопроекти. Мовне питання нині регулює 10-та стаття Конституції: "Державною мовою в Україні є українська мова", а також кілька протекціоністських законів про квоти на радіо і телебаченні.

ХТО НЕ ЗАДОВОЛЕНИЙ?

Звісно, що п'ята колона, яка раніше "кнопкодавила" в парламенті в особі Партії регіонів на догоду Росії, а тепер перевтілилася в партіях "Опозиційний блок", "Відродження", в президентській партії "Солідарність" та інших.

На Закарпатті не задоволена угорська національна меншина, яка в унісон з офіційним Будапештом неодноразово вихваляла неконституційний "закон Ка-Ка", а з його скасуванням не просто здійняла істерику, а демонструє зневагу до українців як нації, що будує свою незалежну державу. У цьому їм допомагають доморощені "патріоти".

Подібну істерію Угорщина та представники угорської меншини в Закарпатті на чолі з головою Товариства угорської культури Закарпаття (KMKSZ) Василем Брензовичем демонстрували і при ухваленні Закону України "Про освіту", а нині зволікають з імплементацією статті 7 "Мова освіти" на шляху ухвалення закону про середню освіту. Тому Закарпаття ‒ єдиний регіон, де на сьогодні департамент освіти і науки Закарпатської ОДА не розпочав формування програми утвердження єдиного україномовного середовища в галузі освіти.

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто звинуватив Україну в "брутальному нападі" на нацменшини. Заява міністра містить наклеп і маніпуляцію, мовляв, український уряд перешкоджає меншинам навчатися та розмовляти їхньою рідною мовою. Він безпідставно змішав святе з грішним, поставивши в один ряд напад на офіс Товариства угорської культури Закарпаття та визнання КС неконституційним закону 2012 року "Про засади державної мовної політики". Угорщина вперто не визнає (на догоду агресору), що за спекуляціями про "антиугорські настрої" в Україні стирчать російські вуха. Можливо, тому що агенти Кремля допомагають у педалюванні теми угорської автономії у Закарпатті?

ТИМ ЧАСОМ У ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ РАДІ.

Незважаючи на спротив і осуд громадськості, Закарпатська обласна рада 21 вересня 2017 року ухвалила звернення до Президента України П. Порошенка щодо Закону України "Про освіту". Депутати, нехтуючи ст. 10 Основного Закону, просили ветувати проект Закону України "Про освіту" і направити для експертизи Генеральному секретарю Ради Європи та до Венеційської комісії "на відповідність його положень європейським стандартам та цінностям і, тільки у разі їх позитивних висновків, ініціювати повторний розгляд законопроекту Верховною Радою України". Однак Президент України 25 вересня підписав закон і він набув чинності.

На Закарпатті розпочалася брутальна антиукраїнська кампанія під орудою місцевих депутатів від ЗОО "КМКС" Партія Угорців України та Товариства угорської культури. Виступаючи проти ухваленого закону "Про освіту", розпочала відкриту антиукраїнську діяльність громадянка України депутат обласної ради Ільдика Орос, голова постійної комісії з питань освіти, науки, культури, духовності, молодіжної політики, фізкультури і спорту, національних меншин та інформаційної політики Закарпатської облради. Вона ініціювала звернення Закарпатської обласної ради проти законодавчого закріплення обов'язкового використання української мови в навчальному процесі, розгорнула цілу кампанію з дискредитації української мови та її використання в галузі освіти на міжнародному рівні.

Поведінка депутатки від Партії угорців обурила громадськість. З ініціативи голови Закарпатської обласної філії ВО "Рух захисту української мови" Ірини Гармасій десять громадських організацій обговорили звернення до керівників області Михайла Рівіса та Геннадія Москаля з метою усунути з посади І. Орос за антиукраїнську діяльність. Звернення ухвалили 9 листопада 2017 року в рамках акції "Українська мова ‒ код нації!", присвяченій Дню української писемності та мови, і вручили голові обласної ради М. Рівісу, який скерував його на розгляд комісій. Відповідне звернення направив депутатам командир Окремої добровольчої чоти "Карпатська Січ" Олег Куцин.

Разом з тим, низка громадських організацій звернулися до Генерального консульства в Ужгороді та Берегові з вимогою ставитися з повагою до українського законодавства та найвищого представницького органу ‒ Верховної Ради України, проявити розуміння освітньої реформи України, зокрема щодо впровадження закону "Про освіту". У зверненні зазначалося: "Ми не заперечуємо право представників будь-якої національності в Україні вивчати рідну мову, зберігати культуру, традиції та поважати загальноприйняті європейські практики освітнього процесу державною мовою".

Звернення громадськості області обговорювали із заступником голови Закарпатської обласної ради Йосипом Барто. Це дало зрозуміти, що угорці Закарпаття вперто будуть стояти на своєму: "залишіть нам статус, як за Радянського Союзу!".

Рішення Закарпатської облради було прогнозоване, бо пересічний притомний закарпатець знає, що обласна рада, в яку після Революції гідності зайшли перевертні з Партії регіонів, по домовленості не дає голосів за ідеологічні рішення. Голова облради Михайло Рівіс чомусь сподівався на рекомендаційне рішення Венеційської комісії, ніби воно може вплинути на Основний Закон України (youtu.be). Згідно із Протоколом першого пленарного засідання 9-ї сесії Закарпатської обласної ради VII скликання від 30 листопада 2017 р., звернення про переобрання І.Орос, голови постійної комісії з питань освіти, науки, культури, духовності, молодіжної політики, фізкультури і спорту, національних меншин та інформаційної політики Закарпатської облради, розглянуто на всіх профільних комісіях обласної ради, однак підтримки у них не отримало і не було включене до порядку денного. Як здійснювався цей механізм на комісіях, можна здогадатися ‒ не було кворуму. Присутній в залі засідань обласної ради голові Закарпатської обласної філії ВО "Рух захисту української мови" Ірині Гармасій депутати відмовили у слові. Проголосували так: "за" ‒ 15, "проти" ‒ 7, "утримався" ‒ 1, "не голосували" ‒ 34, "усього" ‒ 57.

Я детально вивчала список людей, які іменем народу здійснюють державницькі функції. Пропозицію головуючого підтримали десять депутатів фракції "Єдиного Центру" ‒ Оксана Біров, Неля Дан, Федір Ісайович, Роман Каптола, Михайло Мотильчак, Михайло Кіш, Василь Куцин, Іван Савко, Василь Скрип, Михайло Софілканич та п'ять депутатів ВО "Батьківщина" ‒ Олександр Кеменяш, Іван Куцина, Антон Ліврінц, Юрій Паканич, Андрій Шекета. Їхні імена заслуговують поваги і увійдуть в історію захисту найбільшої цінності держави ‒ української мови. Серед них ті, з якими пліч-о-пліч стояла на Ужгородському майдані 2013-2014 рр.

Єдиний депутат від ВО "Батьківщина", який висловився проти виступу представника громадськості ‒ Іван Курах, головний лікар ЦМКЛ м. Ужгород. Чим керувався ужгородський хірург, який незмінно керує міською лікарнею з 1999 року, мені як журналісту зрозуміло. Думаю, Іван Ілліч також пригадав мені конкуренцію, яку створила йому на виборах до Верховної Ради 2014 року.

Щодо фракції "Єдиний Центр", то вона висловилися категорично проти будь-яких спекуляцій на мовній темі в освітній реформі: "Знання державної мови є одним із головних ідентифікаторів належності до держави" (заява фракції від 21 вересня 2017 р.).

У своїй заяві фракція також дала жорстку оцінку діяльності голови Закарпатської обласної ради Геннадію Москалю: "Ще більше ми засуджуємо тих політиканів, які носять вишиванки і клянуться в любові до України, але водночас виступають проти державної мови навчання в освітніх закладах. Особливо коли це робить голова обласної державної адміністрації, який представляє одного з ініціаторів освітньої реформи ‒ Президента України і уособлює в собі українську владу" (zakarpattya.edc.org.ua).

Варто додати, що з цього часу громадськість двічі зверталася до Президента України із закликом звільнити Геннадія Москаля з посади голови Закарпатської ОДА за антиукраїнську діяльність. Про якість "літературного спілкування" на держслужбі першого керівника області говорить уся Україна. Нині до очільника області висуває претензії і прем'єр-міністр Володимир Гройсман за блокування на Закарпатті адміністративної реформи та децентралізації. Вочевидь, якщо не застосувати кардинальних рішень, крайній захід України може стати останнім бастіоном, де завершиться процес утворення ОТГ.

Від голосування в сесійній залі усунулися 34 депутати ‒ президентська фракція БПП "Солідарність" (Білецький, Бойчук, Демянчук, Ман, Мацепура, Москаль, Мурга, Рівіс, Федурцьо, Фурман, Шкирта), утримався депутат Михайло Станко від Іршавського району, проти голосувала Наталія Костелеба-Веремчук, історик за фахом; 8 депутатів "КМКС" Партія Угорців (тут зрозумілий захист співпартійця); від "Єдиного Центру" ‒ Василь Губаль, Золтан Лендєл, Ернест Нусер, Володимир Паульо, Федір Яринич; від "Опозиційного блоку" ‒ Антал, Ледида, Русин, Якубець; фракція "Відродження" поділилася навпіл ‒ 5 не голосували (Андріїв, Баранюк, Грицик, Шимоня, Шніцер), і 5 голосували проти (Гуледза Юрій, Кошеля Василь, Поляк Владіслав, Помпель Мирон та Чубирко Іван).

Те, що депутат Іван Чубирко знається на цінностях "русскава міра", а не української мови, мені зрозуміло. Те, що депутат Мирон Помпель ‒ одіозний тип, мені відомо з місцевих виборів 2015 року, тому до українських державних цінностей йому зась. Походження етнонімів "русин" і "українець" йому точно невідомі. До убогих нема претензій.

Є запитання до тих депутатів, які десятиліттями ‒ на державній службі, які у складний час загроз територіальній цілісності України проявляють безвідповідальність і слабкість перед потужною зброєю України ‒ державною мовою, яка здатна відтяти зміїну голову ворогу на сході.

Як же ж сталося, що після Майдану 2013-2014 років обласна рада не сприяє утвердженню державних цінностей в громадянському суспільстві, а сприяє ескалації ситуації та усувається від відповідальності за державу, коли мають місце факти антиукраїнської діяльності?

Усе стає зрозумілим, коли дізнаєшся, що "домовленості" важать більше, ніж цінності Української держави, за які понад три століття триває боротьба, а нещодавно в Революції гідності полягла Небесна сотня.

Так, більшість депутатів обласної ради VII скликання були байдужі до "мовного майдану" 2012 року, не знають смаку свободи Майдану, бо стояли по інший бік від народу, не ставали у двобій з "реформованою поліцією" за Конституцію. У них типовий "договорняк", як це було за часів Януковича. Саме вони в лавах Партії регіонів вигодували і утверджували злочинний режим, утримували до останнього, навіть тоді, коли мирних демонстрантів розстрілювали. А потім, скориставшись прогалиною в законі про люстрацію, знову безсоромно побігли за мандатами до народу, вдруге глумлячись над його гідністю та з його бідності.

Отже, незважаючи на підтримку більшості депутатів обласної ради, угорська меншина ‒ єдина з усіх етнічних меншин, блокує втілення рекомендацій Венеційської комісії щодо українського закону "Про освіту", спекулює на мовній темі та вимагає окремих преференцій і місії ОБСЄ на політично стабільному Закарпатті. І дарма, що "нас з угорцями поєднують не тільки багатовікові спільні сторінки історії, а й сьогоднішнє щире бажання жити у злагоді, дружбі та будувати щасливе добросусідське майбутнє задля наших дітей й онуків", коли вони цього не хочуть.

Причиною такого відкритого саботажу закону про освіту з боку угорців на Закарпатті є прагнення культурної автономії. В її рамках офіційний Будапешт має далекоглядні плани, бо питання автономії неодноразово озвучував прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Саме з цих міркувань їх дуже влаштовував неконституційний закон "Кі-Ка". Він закріплював ситуацію, за якої угорцям було зайве вчитися українською, думати, читати і розмовляти. Більше того, цей документ давав зелене світло провадженню документообігу в краї угорською мовою, незрозумілою для більшості українців. Очевидно, що це абсолютно неприпустимо для України.

Жити по-своєму в правовій державі можна тільки в рамках державних правил, як у всьому цивілізованому світі.

Ірина Гармасій, голова Закарпатської ОФ ВО "Рух захисту української мови"