ВО "Свобода"

ENG

Устим Голоднюк
Устим Голоднюк

Родом із Тернопільщини. Боєць 38 сотні. Навчався у Бережанському агротехнічному інституті. Загинув 20 лютого на Інститутській від пострілу снайпера, коли намагався врятувати пораненого побратима.

Устим народився 12 серпня 1994 року у Збаражі. Навчався у школі № 2, де однокласники жартома називали його Устимом Кармелюком. Та й не даремно ‒ адже хлопець захоплювався вивченням історії України, ліпив із пластиліну солдатиків, повстанців і козаків. Любив проводити час у Збаразькому замку.

Упродовж 2008‒2011 років навчався у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. По закінченні - навчався у "Бережанському агротехнічному інституті". Любив спорт, займався бодібілдингом та паверліфтінгом.

Відповідальний, мужній, безстрашний, світлий, незламний, вільний, саможертовний ‒ так говорять про нього друзі.

Саме тому поїхав на Майдан, тільки-но дізнався про те, що Янукович не збирається підписувати євроінтеграцію. На відміну від більшості співвітчизників, він приїхав на Майдан не 1 грудня, після побиття студентів. Він ночував під стелою з 23 листопада. І був серед оборонців студентського Майдану в ніч розгону. Хлопець у швидкій із розбитою головою ‒ це він, і ви напевне бачили ці кадри по ТБ. Устимові наклали 12 швів. Був серед тих сміливців, що не побоялися заявити про напад на себе "правоохоронців".

Після тієї страшної ночі Устим вийшов із майданівських лав лише на кілька днів і вже 3 грудня повернувся до своєї майданівської родини.

Це не єдині травми, яких Устим зазнав перед розстрілом. На Грушевського від уламків гранати його врятував бронежилет, від замерзання під струменем водомета знову був порятунок, на Мирному наступі міг полягти кістками в Маріїнському, якби з-під кийків Беркуту його не витягли хлопці.

Устим мав іще одну перерву у стосунках із Майданом. Від'їжджав у Бережани щоби скласти сесію в агротехнічному інституті. Був одним із нічних оборонців барикад під час загострення на Грушевського.

18 лютого він брав участь у Мирному Наступі. Міг залишитися в Маріїнському парку, якби його не відбили. Травмований, але націлений на боротьбу, Устим не бажав лишати поля бою.

20 лютого Устим, як завжди, горів у роботі ‒ носив каміння, витягував поранених, не раз ставав на небезпечну стежку Інститутської. Снайперська куля влучила в його потилицю о 9:54. В його руках були щит і бинт.

Устима посмертно удостоєно звання Герой України із присвоєнням ордену "Золота Зірка". Пам'ятні дошки на честь Устима відкрито на фасадах збаразької школи №2 та Бережанського агротехнічного інституту. У Бережанах іменем Устима названо міський сквер, йому посмертно присвоєне звання "Почесний громадянин міста Бережани".